Яка роль сумління для сповіді?
Що якщо людина вирішила, що той чи інший вчинок не є гріхом, дослухаючись до голосу своєї совісті, а насправді вчення Церкви говорить про інше?
Кожен із нас має обов’язок дбати про чисте сумління, тобто таке, яке «сигналізує» перед небезпекою кожного гріха, який чинимо чи вчинили.
Однак не совість вирішує, що є гріхом, а що ні. Сумління лише читач, а не творець моральних принципів. Бог єдиний розрізняє добро і зло, тому що Він безпомилково відрізняє те, що веде людину до щастя, від того, а що веде до нещастя.
Критерієм чистого сумління є Декалог і заповіді Любові. Кожен, хто порушує якусь із десяти заповідей Декалогу або хто не любить Бога, себе чи свого ближнього, чинить зло в кожному з цих випадків.
Біблія пояснює, що ми повинні слухати Бога більше, ніж людей, тобто більше, ніж себе і своє сумління.
Підготувала Тетяна Трачук
